Підбиваємо підсумки року і готуємося до новорічних свят разом з найуспішнішим українським фехтувальником-2021, бронзовим призером Олімпіади в Токіо шпажистом Ігорем Рейзліним.
– З якими почуттями проводжаєте цей рік?
– Для мене цей рік історичний, він приніс мені олімпійську нагороду, тож, звичайно, я вважаю його вдалим. Але ніякого жалю, що він завершується, не маю. Я вже поставив перед собою нові цілі й буду до них прагнути. Як каже мій тато, те, що було, забуваємо. Потрібно рухатися далі.
– Життя після олімпійської бронзи сильно змінилося?
– Уваги було значно більше ніж, я міг собі уявити. Перші два тижні мене буквально розривали, я не міг елементарно вдома побути з родиною. Суцільні інтерв’ю, прямі ефіри, зйомки. Я під кінець вже нервувати став, коли журналісти дзвонили. Просив: «Будь ласка, дайте мені відпочити хоч один день». Зараз, звичайно, все вже заспокоїлося.
– Олімпіада сниться? У Токіо, чи може вже у Парижі-2024…
– Не сниться і не снилася. Бої свої передивлявся, за винятком останнього за бронзу, який не зміг знайти. Потрібно було зрозуміти, що з конкретними суперниками я робив правильно, а що ні.
– Рішення залишитися ще на один олімпійський цикл ви прийняли до Токіо? Чи нагорода все ж зіграла свою роль?
– Я за будь-якого результату продовжував би виступати. По-перше, завершувати кар’єру у статусі першого номера світового рейтингу безглуздо. По-друге, я відчуваю, що не сказав свого останнього слова на доріжці.
– Можете назвати три події, окрім Олімпіади в Токіо, якими вам запам’ятається 2021-й?
– Машину нову купив Škoda Kodiaq. Мають квартиру дати, триває процес оформлення документів. Все решта ніби як завжди. Рік як рік, тренування, підготовка до Токіо.
– Можливо діти якимись досягненнями потішили?
– Старший син у мене круглий відмінник. Як почав його грошима мотивувати, так він одні п’ятірки отримує.
– 2022-й за китайським календарем рік Чорного водяного тигра. У вас як сосунки з родиною котячих?
– Ніяк, тому що і в дітей, і в дружини алергія. В дитинстві, скільки себе пам’ятаю, у нас завжди були коти, один, а то й два. У тата й зараз є. А у нас дома лише папуга.
– Які новорічні традиції є в родині Рейзліних?
– Минулого року в кінці грудня ми їздили кататися на лижах в Буковель. Цьогоріч теж збираємося, сподіваюся це стане традицією для нашої родини. А так нічого особливого, хіба що ми завжди відзначаємо Новий рік вдома. В гості не ходимо. Це домашнє свято, я вважаю. Мені подобається сама його атмосфера. Ялинку прикрасили, гірлянди повісили. «Іронію долі» обов’язково включили – і накривати на стіл.
– Без якої страви ви не уявляєте собі новорічний стіл?
– Олів’є та під шубою – обов’язкова програма, це навіть не обговорюється.
– Які спогади лишилися про новорічні свята з дитинства? До скількох років бронзовий призер Олімпіади вірив у Діда Мороза?
– Якщо й вірив, то дуже недовго, принаймні я не пам’ятаю такого, щоб писав Діду Морозу листи чи під ялинкою від нього подарунки шукав. Новорічні ранки теж якось в пам’яті не залишилися, не пригадую, щоб я якісь костюми надягав.
– Женя Лукашин з фільму «Іронія долі або з легкою парою», який ви згадували, в ніч з 31 грудня на 1 січня опинився в чужій квартирі, хлопчик Кевін з «Один вдома» боровся зі злодіями, головний герой фільму «Пережити Різдво» взяв будинок разом із сім’єю, яка там жила, в оренду, а що найдивовижніше відбувалося з вами на новорічні свята?
– Минулого року 31-го рано вранці ми виїхали з Буковеля. Потрапили додому вже під самий Новий рік. Дружина захворіла, їй було погано і вона пішла спати. А я з дітьми дочекався 12-ї. Потім вклав їх стати. А сам, оззброївшись тазіком олів’є і пляшкою шампанського, сів дивитися «Іронію долі».
– До речі, на гірськолижному схилі ви почуваєтеся так само впевнено як на фехтувальній доріжці?
– Я з дитинства катався, щоправда, не на гірських лижах (тоді не було можливості їх придбати), а на бігових, але гірки дуже полюбляв. Ніхто мене спеціально не вчив. Але я людина до різних видів спорту здібна, тож для мене не було проблемою самостійно все опанувати. А от старшого сина я на місяць записував в лижну школу на Протасовому яру. Тепер він теж себе на лижах вільно почуває. Зараз молодшого хочу поставити, п’ять років – вже час, щоб можна було всією родиною кататися.
– Історії відомі три випадки, коли фехтувальники брали участь у зимових Олімпіадах, щоправда, було це ще у 20-30-х роках ХХ століття. Спробуєте вгадати в яких видах спорту вони виступали чи можливо навіть знаєте?
– Можу хіба що припустити. Наприклад, бобслей.
– Правильно, і ще один.
– Потрібно подумати, навряд чи це хокей…
– Саме він.
– Цікаво, не знав, що таке можливо.
– 2022-й – рік олімпійський, попереду зимові Ігри в Пекіні. За якими видами спорту стежитимете?
– Фристайл обов’язково подивлюся, це дуже цікаво. Також біатлон, хокей і гірські лижі
– І на останок, що побажаєте усім і собі самому в новому році?
– Те, що останнім часом відбувається в нашій державі, відверто лякає. Тому головне – це мирне небо над головою, не дай боже, щоб не сталося воєнного конфлікту. А собі побажаю працювати і ні на секунду не зупинятися. Хоча це навіть не побажання, а необхідність. Адже якщо в моєму віці зробити паузу, то потім повернутися буде вкрай важко.