Сьогодні, 15 січня, були розіграні нагороди другого в сезоні Гран-прі FIE з фехтування на шаблях. Бронзовою призеркою за підсумками змагань стала  наша олімпійська чемпіонка Ольга Харлан, здобувши таким чином 26-ту в кар’єрі медаль на турнірах серії Гран-прі.

Харлан від самого початку дала зрозуміти, що налаштована серйозно, виграла усі бої в групі й з другим показником в рейтингу напряму кваліфікувалася в основну сітку, де впевнено і красиво здолала перших трьох суперниць – американку Лолу Поссік (15:6), Сильвію Матушакз Польщі (15:6) та згодом в 1/8 взяла реванш за поразку на останньому чемпіонаті Європи, в спортсменки, яка далі його виграла, Анни Башта з Азербайджану (15:8).

Звитягою в чвертьфінальному поєдинку-триллері проти віцечемпіонки Олімпіади-2020 в команді Сари Бальзер з Франції Харлан гарантувала собі нагороду. Чому триллері? Тому що поступаючись 10:13, вона зуміла перевернути бій, будучи притиснутою до краю доріжки за рахунку 13:14 завдала удар, зрівняла цифри на табло 14:14 і далі вирвала перемогу – 15:14.

Не менш напруженим вийшов і півфінал Ольги проти іспанки Лусії Мартін-Португес.  Переможниця останнього Кубка світу в Алжирі практично одразу заволоділа ініціативою (5:8), але нашій спортсменці вдалося у другій трихвилинці підібрати ключик до суперниці. За рахунку 9:13 вона здійснила камбек і відновила статус-кво – 13:13. Далі пропустивши удар, знову завдала і зрівняла 14:14. Але заключна фраза залишилася за суперницею – 14:15.

Відзначимо, що востаннє титулована українська фехтувальниця сходила на п’єдестал в особистій першості на змаганнях такого рівня 10 січня 2020 року, коли перемогла на Гран-прі у Монреалі. Потім були ковідний сезон фактично без стартів, олімпійське розчарування, після якого спортсменка взяла паузу та нелегке повернення на доріжку на тлі розгортання війни на батьківщині й переживань за долю рідних і всіх українців. Але вона усе це подолала, так само, як і прикрі поразки в один удар, які неодноразово зупиняли її за крок від медалі після відновлення виступів.  Сьогодні вдалося пробити цю стіну і ми впевнені, що це тільки початок!

Олю, дякуємо тобі і твоїм тренерам, за відданість справі і за волю до перемоги і за те, що ніколи не здаєшся і робиш усе, щоб синьо-жовтий прапор гордо майорів на спортивному фронті!