Після перемоги на Турнірі пам’яті І. Величка новоспечений чемпіон Андрій Опанасенко поділився враженнями з пресслужбою НФФУ:

– Я неодноразово підіймався на п’єдестал  пошани дорослих змагань у складі команди Харкова, – відзначив спортсмен. – Але в особистій першості у мене до цього була лише одна медаль – бронза чемпіонату України-2021. Тож це моя перша перемога на такому рівні.

– Чи було передчуття, що це буде ваш день і завершиться він перемогою?

– Ніяких передчуттів, що мені вдасться перемогти сьогодні, не було. Швидше навпаки, я почувався втомленим. У мене був дуже напружений сезон, я перший номер національного рейтингу серед юніорів та U-23, а зараз також  в резерві у національній збірній України. Тож постійно збори, тренування, змагання, вдома майже не буваю. Окрім того, півтора тижня тому був, можна сказати, провальний виступ на чемпіонаті світу серед юніорів. При достатньо доброму жеребкуванні після усіх виграних боїв в «пулі», я програв за вхід у 32. Засмутився так, що тиждень не брав шпагу до рук. Поїхав у гості до друга в Ужгород. Потім з батьками провів Пасху. Коли збирався на ці змагання, навіть шпаги не перевіряв, вирішив, як буде, так буде. Навіть уявити не міг, що це буде моя перша перемога на дорослому рівні. Вчора взагалі майже нічого не виходило, хоча я й вийшов напряму в 32.

– Судячи з рахунку, найважче вам сьогодні далася перемога у чвертьфіналі над срібним медалістом Олімпійських ігор Павлом Тимощенком. Фехтувати з представником сучасного п’ятиборства було важче, ніж з колегами по зброї?

– Павло Тимощенко – не просто п’ятиборець, він легенда свого виду спорту – призер Олімпіади. Він фехтує дуже грамотно і може скласти гідну конкуренцію будь-якому фехтувальнику. Сьогодні ми з ним зустрічалися двічі. За вхід у 12 у мене все виходило, тож перемога вийшла доволі легкою – 15:7. Але коли ми зустрілися вже за вхід у четвірку, я почувався скуто. Напевно, тому що на кону вже була медаль. До того ж я одразу став програвати два уколи. Потім наздогнав і почалися гойдалки: програю – наздоганяю. Зрівняв рахунок 14:14. І виграв фінальним уколом 15:14. Цей бій був емоційно найважчим, а тактично всі поєдинки були складними сьогодні. З Ігорем Рейзліним я повів три уколи, потім він мене наздогнав. Я вирішив, що втрачати нічого, і у мене вийшло перемогти. Теж саме у фіналі з Нікітою Кошманом. 15:8 рахунок, але я не міг собі дозволити розслабитися ані на секунду, за кожний укол боровся.

– Як раніше складалися ваші поєдинки з бронзовим призером Токіо Ігорем Рейзліним?

– Ми з ним неодноразово фехтували в командних змаганнях, я і вигравав, і програвав, але зазвичай у щільній боротьбі. Востаннє ми зустрічалися з ним в олімпійці пару років тому на Турнірі найсильніших. Був рахунок 12:12. Але у підсумку я програв 12:15. В особистих змаганнях я у нього ані в «пулі», ані в «олімпійці» до цього не вигравав.

– Перед фіналом ви сиділи разом і про щось дуже жваво спілкувалися з Нікітою Кошманом.

😉План на бій обговорювали?

– Ми стільки часу провели в одній команді на зборах і змаганнях. Я хлопців бачу частіше ніж рідну маму, тож у нас багато спільних тем. Нікіта мені розказував про неприємну ситуацію, яка у нього виникла після одного з сьогоднішніх боїв. А ще жартували, що зустрілися два молодих хлопці у фіналі, тож треба йти у клуб медалі святкувати. (Посміхається).

– А на доріжці під час змагань ви з ним до сьогодні часто зустрічалися?

– Якось ми з ним три дні поспіль фехтували. У нас був дорослий чемпіонат Україні і U-23. Я йому програв за вхід у вісімку в особистій першості на дорослому чемпіонаті України. Потім двічі переміг в командних змаганнях. Нікіта для мене не найулюбленіший суперник, скажу чесно. (Посміхається). Не хотілося б з ним часто зустрічатися.

– Тому що ліворукий ручечник?

– Так, він фехтує лівою, ще й ручкою, і це досить незручна каста. Але ж якщо мені дати ліву ручку, це не означає, що я буду краще фехтувати. Просто він справжній профі й майстер своєї справи.

– Які ваші найближчі плани?

– Вже завтра їду на етап Європейського циклу U-23 у Будапешт.