Українська шпажистка Анна Максименко стала абсолютною чемпіонкою кадетського та юніорського чемпіонату Європи, що пройшов наприкінці лютого в італійському Неаполі. Так, 16-річна українка виграла «золото» в індивідуальних змаганнях в обох вікових категоріях, а також двічі підійнялась на найвищу сходинку п’єдесталу в складі збірної України в командному турнірі.

Про те, як готувалась до виступу на континентальній першості, протистояла партнерці по команді Емілі Конрад у фіналі та робила перші кроки на дорослих міжнародних стартах, – Анна розповіла пресслужбі НФФУ.  

Про завершальну підготовку до чемпіонату Європи

«Це мій останній сезон у кадетах, відповідно це був останній чемпіонат Європи в цій категорії і, звичайно, хотілося виграти, щоб мати титул чемпіонки. Я все-таки змогла виконати це завдання. Ще дуже цікаво, що 23 лютого [день індивідуальних змагань кадеток – прим.] був день народження мого тренера, Андрія Вікторовича Орліковського, і я ще собі додатково поставила ціль зробити йому чудовий подарунок. Усе вийшло.

Авжеж, на початку сезону хотілося показувати результати й уже на вищому, юніорському, рівні. Я розуміла, що можу це зробити в обох вікових категоріях, адже минулого сезону на чемпіонаті світу серед юніорів була третьою. Протягом цього сезону я показувала хороші результати, доволі стабільні, як в індивідуальних, так і в командних. Звичайно, на чемпіонаті Європи хотілось виступити якнайкраще. Але не скажу, що очікувала аж такого чудового результату.

Перед чемпіонатом Європи в нас був збір у Польщі, там дуже круто потренувалися. У певний момент я змучилась, але в нас була перерва у два-три дні між Європою та цим збором, тому я відпочила і з запасом сил поїхала на змагання».

Про психологічні налаштування перед змаганнями

«Зазвичай перед змаганнями ми [з Аліною Дмитрук] приходимо до Андрія Вікторовича, трошки балакаємо про змагання, трошки просто «хі-хі, ха-ха». Немає такого, що ми сідаємо та «налаштовуємось». Це вже маєш себе сам налаштувати на правильні думки. Я сильно не роблю розбори суперниць. Андрій Вікторович полюбляє дивитись відео боїв, може мені щось розказати. Аліна [Дмитрук] теж полюбляє таке, я – не дуже. 

Із Андрієм Вікторовичем ми переважно не говоримо, що і з ким робити. Зазвичай за кілька хвилин до бою я підходжу до нього, він мене заспокоює, якщо я нервую, налаштовує мене фехтувати до кінця. Ясна річ, що під час бою може підказати мені щось, перед боєм – ні.

Коли ми були молодшими і тільки почали їздити на кадетські змагання чи просто на турніри до Києва, Андрій Вікторович і Зоряна Степанівна Семеряк вчили нас «без них» фехтувати, бо вони розуміли, що в них не вийде весь час їздити на змагання. Загалом щось ми з того і винесли. Авжеж, я можу фехтувати без Андрія Вікторовича, але це буде набагато складніше. Думаю, якби на Європі я фехтувала без нього, то такого результату не було. Навіть, якби він і був, то досягнути його було б набагато важче».

Про тиск під час поєдинків

«Як я справляюсь із тиском за рівного рахунку? Я внутрішньо готуюсь до уколу, занадто сильно не думаю про те, що рахунок 14:14 чи що треба виграти, чи «ой, що буде, якщо не нанесу». У мене в голові – тільки укол, я чітко налаштована на нього.

Зоряна Степанівна кілька років тому почала вивчати психологію. Якщо так рахувати, то психологія трохи залучена до мого фехтувального виховання. Але я б не сказала, що ми окремо пропрацьовували момент, коли мені треба самій ментально налаштуватись на відповідальний укол. 

Мені Андрій Вікторович розповідав про його ученицю, олімпійську чемпіонку Яну Шемякіну, про те, як вона на Олімпіаді всі бої одним уколом виграла. Якраз із цього я черпала натхнення, так і вчилась».

Про бої, які завершувались перемогою з мінімальним розривом

«Мені здається, що я не достатньо серйозно поставилась до кадетів, порівнюючи з юніорами. Пам’ятаю, я фехтувала на кадетському Євро в бою за вхід до вісімки з румункою Йоганною Куртінеч, програвала їй 5:9, подумала: «Капець! Треба вигравати». Слава Богу, якось витягнула той бій. Потім теж були кілька разів рахунки 14:15.

Чому так поставилась? Не можу сказати. Але думаю, що проблема могла бути в тому, що я, наприклад, виступила на двох етапах Європейського кадетського циклу, обидва виграла, але я там майже нікого не знала. Може, дійсно несерйозно до суперниць поставилась, хоча ніби хотіла виграти, це був останній кадетський чемпіонат Європи для мене, усе було серйозно».

Про фінал юніорського Євро проти Емілі Конрад

«Ми з Емілі фехтуємо і в командних, і на зборах іноді тренуємось разом, тож знаємо одна одну «як облуплені». Як на мене, дуже був важливим перший укол, бо я його нанесла і вже могла якось керувати боєм. Думаю, це одна з причин, чому вдалося виграти. Насправді весь бій був доволі напружений. Я знаю, що Емілі може завжди «витягнути» бій, тож я не могла розслабитись».

Про виснаження під час виступу на Євро та останнє «золото»

«Мені найскладніше було фехтувати «пулю» на юніорах. Я була така вижата, але якось Андрій Вікторович витягнув із того стану. На командних змаганнях юніорів уже якось «прижилась» втома, плюс – у нас є масажист, тож трохи розім’ялась, уже було нормально. Однак важко було ментально, особливо на останній зустрічі. Емоції зашкалювали, але ми витримали з командою, перемогли.

Такий був стрес! У нас була схожа ситуація, коли ми фехтували на юніорському Кубку світу в Удіне, ми його тоді теж виграли. За вихід у четвірку ми фехтували з Угорщиною і програвали 4-5 уколів. Там теж усе було «на межі». Зрештою, Емілі зрівняла й завдала вирішального уколу. Досвід такий уже був, але все одно всі були як на голках».

Про подальші виступи в сезоні

«Зараз буде дорослий Гран-прі в Будапешті [Анна показала 69-й результат зі 322 учасниць], а також чемпіонат України на початку квітня перед кадетським і юніорським чемпіонатом світу. 

Я була в Барселоні на дорослому Кубку світу вперше в цьому сезоні. Я ніби непогано виступила, а ніби можна було й краще. Я програла канадці Алексанн Верре за топ-64 і вихід у другий день змагань. У неї можна було виграти, не дуже легко, але можна було. Логічно, що дорослі змагання – це зовсім інший рівень, але потроху-потроху – і все буде добре.

Хотілось би добре виступити й на чемпіонаті світу, буду тренуватись. Думаю, зможу знову показати результат. Щодо U23, то я взагалі ще про це не думала. Загалом я завжди налаштована тільки на хороший результат. Далі подивимось, буду старатись із усіх сил».