19-річний шабліст з Черкас розповів пресслужбі ФФУ про те, як йому вдалося вдруге в кар’єрі виграти юніорський чемпіонат України, а також поділився враженнями від перемоги нашої жіночої команди на Олімпійських іграх в Парижі-2024

Про попередній чемпіонат України серед юніорів, який проходив в січні 2024 року в Києві

«Зі здоров’ям і фізичною формою тоді все було гаразд, просто це, напевно, був не мій день. Тоді я програв в «пулі» один бій і в першому ж поєдинку олімпійки вийшов на Діму Колобаєва, з яким ми фехтували восени за золото юніорського чемпіонату України. Всі казали, що це мав бути фінал, а ми зустрілись за вхід у вісім і я програв 15:14»  

Про фізичну форму

«Зазвичай у мене на змаганнях ноги забиті, а тут було навпаки. Такі легкі й розслаблені, ніби я рік не фехтував. Хоча насправді тільки вчора приїхав зі збору, де ми з хлопцями робили ЗФП. Відверто кажучи, для мене це було дещо незвично, тому я все одно весь час між боями намагався присідати і бігати»  

Про турнірний шлях

«В «пулі» сьогодні виграв всі бої, у першому поєдинку олімпійки зустрівся з Даніїлом Абросімовим. Ми з ним тренуємося разом в одному залі в Черкасах. Трішки переживав, тому що розумів, що він знає, що я роблю, а я знаю, що робить він. Але виграв досить спокійно 15:7. Далі я переміг Андрія Фещенка – 15:12. В попередньому бою йому знадобився медичний тайм-аут, дуже боляче попали в груди. Але мені здається, що це не вплинуло на нього, зі мною він фехтував на повну. Я вів 14:7, але він підтягнувся і змусив мене трішки попереживати. Він молодий, хоча не те щоб я був старий (посміхається), але зрозуміло, що він набирає. Потім була зустріч з Романом Красновидом. Торік ми з ним фехтували за чотири, і я вів 8:0. Але потім бам – і рахунок вже 10:9. Я переміг, але це було страшно. Ми з ним часто зустрічаємося на змаганнях і поки що він в мене не вигравав. Сьогодні йшли один в один, але на щастя перемога знову була за мною. У фіналі я вийшов на Даніїла Скорохода, з яким ми фехтували за два на останньому чемпіонаті України U-23, я виграв тоді 15:14. Він для мене не дуже зручний суперник, сильно бігає, а я люблю більш плавно фехтувати, другим номером. Але зібрався, нав’язав свою гру, вийшло, дякувати Богу» 

Про перемогу української команди з жіночої шаблі в Парижі-2024

«Я напевно ніколи ні за кого так не радів, як за нашу команду на Олімпіаді. Я разом зі своєю дівчиною (українська шаблістка Софія Головкіна) рік тренувався з ними в Італії. Бачив, як починався їхній шлях до золота Олімпіади. Після перемоги я їм написав: «Про вас можна знімати фільм». Вони з тренером, починаючи з 16-го місця в світовому рейтингу, за два роки зробили неймовірний результат в такій конкуренції, коли там були француженки, які фехтували у себе вдома, угорки, які виграли два чемпіонати світу поспіль. І це все після усім відомих подій в Мілані. Я все проживав з ними разом, бачив, як вони цього хотіли, як прагнули, як працювали» 

Про враження та висновки, які зробив для себе після Олімпіади

«Щодо чоловічої шаблі, то для мене не стала несподіванкою перемога Південної Кореї. Вони дуже круто фехтують і виграють вже третю Олімпіаду поспіль. Хоча цього разу в них у складі були два молоді хлопці, а з команди Токіо-2020 лишилися лише Гу Бон Гіль та О Сан Ук. Останній через травму багато пропустив, але, як бачите, зумів відновитися і виграти ще й особисте золото. Хоча я був впевнений, що Арон Сілагі стане чотириразовим олімпійським чемпіоном в Парижі. І не лише я, у прогнозах різних фехтувальних каналів також бачили серед призерів американця Коліна Хіткока. Він, як і я 2005 року, тільки день народження в нього в грудні, і вже відібрався на Ігри. Але все ж Олімпіада це особливий турнір. Не завжди навіть чемпіон світу стає олімпійським чемпіоном. Ми з моєю дівчиною готові були всі гроші поставити на те, що наша жіноча команда буде у фіналі з Францією. Але бачите, як вийшло. І знаєте, коли олімпійським чемпіоном стає людина, яку ти ніколи не знав, це одне, а коли це той, з ким ти ще вчора міг сходити на каву чи пограти в карти ввечері, ти розумієш, що це значно ближче, ніж тобі здається і реальніше. Зрозуміло, що не кожний, хто хоче, зможе стати олімпійським чемпіоном. Але я буду прагнути. Можливо не Лос-Анджелес-2028, а Австралія, але я буду працювати заради цього»