Миколаївська рапіристка Аліна Полозюк другий сезон поспіль не сходить із найвищої сходинки п’єдесталу на Кубку України. Водночас цієї осені перед своїм першим дорослим всеукраїнським стартом 21-річна фехтувальниця встигнула взяти «бронзу» на «сателіті» в Тімішоарі, а також ще одну бронзову нагороду – на чемпіонаті України серед молоді. Як їй вдається витримувати інтенсивний змагальний темп і про тренування в рідному місті – Аліна розповіла в коментарі для НФФУ.

– Сезон тільки розпочався, а в тебе вже було два «сателіти», Кубок України серед дорослих і чемпіонат України серед молоді. Як себе почуваєш?

Нормально, намагаюсь ввійти в режим. Справді, змагань зараз багато, зокрема, «сателітів». Ще зараз така осіння пора, і дуже багато застуд. Мене це теж трошки підкосило, але нічого – працюємо. Навіть лікуючись, тренуюсь. Буквально нещодавно повернулась із Миколаєва, там готувалась до Кубка України. Дуже рада, що виграла. Я вже вдруге поспіль на ньому перемогла. Дуже подобається, коли постійно підтверджуєш майстерність.

– Яка зараз ситуація в Миколаєві? Наскільки безпечно там тренуватись? 

У Миколаєві зараз достатньо спокійно. Але от в останній раз, коли там була, стався вибух без оголошення повітряної тривоги. Це було на в’їзді до Миколаєва, ніхто не постраждав. Зараз намагаються збивати не над містом, а хоча б в області. Усе ще є проблеми з водою – ситуація стає то кращою, то гіршою, постійно змінюють труби, по місту йдуть ремонтні роботи. Але люди тримаються, спортсмени тримаються. Живемо своє життя.

Для мене Миколаїв – найкраща база для тренувань. Я буду завжди це повторювати. Саме тому я повертаюсь до своєї команди та тренера. Зараз немає проблем із потягом, тому мені нескладно. Коли в мене перерва у виступах або є офіційні збори, то я в Києві. А вся підготовка в мене в Миколаєві. Зараз навіть перед «сателітами» [у Стамбулі та Барселоні] теж повертатимусь до Миколаєва, звідти вже буду виїжджати на старти.

– Чи не виснажують ці постійні роз’їзди? Адже це, очевидно, забирає додаткову енергію.

Для людей, які подорожують менше, ніж я, це дивно. Але зараз ми вже звикли, тому що до цього сезон був настільки забитий – змагання за змаганнями. Розумію, що іноді вигораю, тоді мені потрібен відпочинок. Я приїжджаю до Києва, відновлююсь, а потім знову їду тренуватись. Це важко. Складно й те, що «сателіти» проходять майже кожні вихідні. Для Європи це нормально, а нам… Ти повернувся, пройшло два дні, і треба вже знову виїжджати.

– Хотілось би повернутись ще до теми Кубка України. Які бої могла б виділити в особистому турнірі?

Останні два бої були важчими за інші, адже це дівчата з топ-6 нашого рейтингу. Із Катею Ченцовою, напевно, було найважче. Я спочатку повела, потім «відпустила» поєдинок уколів на сім. Якщо така ситуація трапиться на міжнародних змаганнях, для мене важливо вміти оговтатись, як це було зараз. Тобто я змогла забрати ініціативу на себе, завдавати уколи, змінити тактику. Я не сильно нервувала, спокійно оцінила ситуацію. Катя трошки змінила тактику бою, але я теж, так що все було нормально. 

А з Анею [Тараненко] я впевнено вела, але потім у мене сталась невелика травма. Я взяла паузу, відчула, що мені важче «відходити» від атаки. Аня цим скористалась – почала робити швидші та агресивніші атаки. Це правильно, я, напевно, теж би так робила. Зрештою, я змогла підлаштуватись під свою травму, змінитись і виграти бій. Яка травма? Я оступилась. У мене щось із коліном, тож зараз буду розв’язувати це питання, тому що до неділі [22-го жовтня – прим.] потрібно відновитись.

– Попереду в тебе два «сателіти» поспіль – у Стамбулі та Барселоні. Як налаштовуєшся на них, зважаючи й на те, що на Кубку зазнала травми?

Треба зараз фізично трошки відпочити, щоб усі мої суглоби «встали на місце», аби я далі могла змагатись. На «сателітах» не треба нікого боятись, не нервувати – це головне. Потрібно розуміти, що ти все вмієш, правильно все розкласти, підібрати тактику. Думаю, що ще в Лариси Миколаївни [Павленко] отримаю кілька уроків, може, трохи пофехтую, і вже виїжджаємо. Усе одно треба бути свіжим: десь менше пофехтувати, щоб потім бути «зголоднілим».