У цьому сезоні 20-річна киянка Ольга Сопіт уперше в кар’єрі виграла чемпіонат України. Водночас на шляху до «золота» Сопіт двічі перемагала з розривом в один укол – у поєдинку з Катериною Буденко (10:9) та Аліною Полозюк (5:4). Про здобуття дебютного титулу та тренувальний процес за сотні кілометрів від дому – рапіристка розповіла в інтерв’ю для пресслужби НФФУ. 

– Ти й надалі тренуєшся закордоном у Франції, а саме в муніципалітеті Бур-ла-Рен, що недалеко від Парижа. Як зараз проходить твій тренувальний процес на початку олімпійського сезону?

Трошки сумую за домівкою, без дівчат складно тренуватись, але ми бачимось на змаганнях. У Франції ж я займаюсь із місцевим тренером Ремі Мерло, тричі на тиждень фехтую, роблю пересування, ходжу до зали, так що все нормально.

Я намагаюсь поєднувати фехтування та загальну фізичну підготовку. Потрібно все: і гарна фізика, і кардіо, і техніка з уроками, тому намагаюсь комбінувати. Не кажу, що збавила в обсягах навантажень. Я фехтую, намагаюсь на вихідних ходити до зали – ноги мають працювати, а серце витримувати такі бої. 

Чи не натякають мені, що іноді треба й відпочити? Було таке, але, як-то кажуть: «Відпочинемо не тут». Зараз олімпійський рік, тож потрібно робити все можливе, аби кваліфікуватись командою, а як не командою, то через індивідуальні змагання. Та й загалом треба показувати високий рівень на міжнародних турнірах, тому необхідно працювати.

– У тебе є досвід виступів як на всеукраїнських, так і на французьких турнірах, де, зокрема, змагаються і такі титуловані французькі рапіристки, як Полін Ранв’є чи Ізаора Тібу. Наскільки сильно відрізняється рівень змагань від нашого?

Загалом просто людей більше, трохи відрізняються змагання в проведенні – там все трохи жорсткіше. Тут же всі свої, у Франції всі більше борються за місце в команді, їм потрібно вигравати. У нас більш дружня атмосфера, і з малечею ми не виходимо фехтувати, щоб їх «повбивати». Я приємно здивована нашим суддівським колективом, що у нас є відеоповтори. На французьких змаганнях їх, до речі, немає. Та й локація в нас хороша для проведення. Загалом вважаю, що в Україні найкращі змагання.

– На шляху до «золота» в тебе було два бої, які ти виграла з мінімальною перевагою. Зокрема, за потрапляння до медальної четвірки ти фехтувала з Катериною Буденко й перемогла з рахунком 10:9. Як узагалі налаштовувалась на цей поєдинок?

Ми з Катею зустрілись в топ-8, тому для нас це був не просто бій, а протистояння за медалі. Був напружений поєдинок, бо я давно з нею не фехтувала. Я один раз тренувалась із нею, але ми більше балувались. Мені дуже сподобалось, як цього разу фехтувала Катя, ми йшли укол в укол. «Вбивати» теж ніхто нікого не збирався, але дуже хотілось показати високий рівень фехтування. Я була здивована її жагою виграти, бо не всюди таке побачиш. Думала, що під кінець поєдинку буде трохи легше, але Катя…Було складно.

– У фіналі ж ти зустрілась зі ще однією вихованкою ДЮСШ «Армієць» Анною Тараненко. Як відчувала себе на доріжці з нею?

Я всі змагання була «в балансі»: сиділа низько в стійці, ноги працювали, голова теж. Не було такого, що я боюсь. Я не дуже люблю, коли ми зустрічаємось із Анею, але це завжди цікаво. Змінюється рівень, ми ростемо, кожен поєдинок як новий. Мені спочатку було незручно, бо Аня теж не хотіла мені віддавати бій. Але потім розфехтувалась, мені сподобалось наше фехтування.

– Який у тебе подальший план дій для підготовки до Кубка світу в Белграді? Наскільки відчуваєш у собі внутрішній заряд енергії на весь сезон?

Я намагаюсь працювати за планом, у мене є час, коли треба відпочивати, коли навантажуватись. У нас уже було чотири сателіти, українські та французькі змагання, але таке життя спортсмена. Треба фехтувати, іноді відпочивати, гуляти, ходити до того ж СПА. Думаю, мені вистачить сил. Знову ж таки: у мене було дуже складне літо, ми багато їздили на змагання. Зараз будемо готуватись до Белграда до Кубка світу [8-10 грудня]. У дівчат збори пройдуть у Конча-Заспі, я ж буду в Парижі в цей час.